Так спокійно і тихо, навіть вітру нема,
І дерева у зелень убрались.
Розгорнула сторінку, тебе вже нема,
І зі мною лиш листя віталось.

Тихий спогад, зітхання, страждання,
В забутті зупиняється ніч.
Є у мене одне лиш прохання,
Ти скажи що не любиш, увічі.

Разом нам же, ніколи не бути,
І весну не зустріти разом.
Більш ніколи не хочу я чути,
Що ти був, ти прийшов і пішов.

А весна розцвітає і квітне,
Поцілунком гарячим пече.
Дехто щастя своє, зустрів вже,
Ну а дехто, шукає і ще.
 

Автор: Лариса Розюнюк