Туман, і сірі будні дні,
І сльози на очах застигли.
Холодні почуття, і дні сумні,
Ми щось забули, ми не встигли.
Холодні квіти, наче лід,
Торкала пальцями, жаданно.
Вона тікала, він дивився їй у слід,
Й кричав, не треба так, коханна.
І сльози на очах застигли.
Холодні почуття, і дні сумні,
Ми щось забули, ми не встигли.
Холодні квіти, наче лід,
Торкала пальцями, жаданно.
Вона тікала, він дивився їй у слід,
Й кричав, не треба так, коханна.
Автор: Лариса Розюнюк