Минають дні, ідуть роки,
А ми живем,не поважаєм.
Вже як пройдуть вони, коли,
То вже й помічаєм.

Думки найкращі і прозорі,
У цей період пронесли.
Кохання перше, неповторне,
Удвох, колись ми прожили.

А хочеться так,повернути,
Хоч на хвилинку їх назад.
А потім вже і посміхнутись,
Найкращі ліки, від розрад.

І образи, в безсонні ночі,
Перед собою я кладу.
Ти подивись мені у очі,
Цю мить, я вже не промайну.

Прогулянки, навчання, танці,
Пісні веселі, гомінкі.
Згадаю я, це все уранці,
В думках моїх, ці голосні.

Живи, радій і усміхайся,
Дивися на нічні споруди.
Щовечора ти розважайся,
Бо молодість уже не буде.

Автор: Лариса Розюнюк