Ти навчила в любові нас жити,
Ти відкрила нам очі на світ.
Клянемося завжди ми любити,
Ти наш мамо, білий цвіт.

Твої втомлені руки, рідненька,
А в очах твоїх мамо, печаль.
Ти пробач нас за все моя ненька,
Твоїх років утрачених жаль.

Сивина, що живе в твоїх скронях,
Та всі муки, що ти прожила.
Вся та тяжкая праця, в долонях,
Ти для нас моя рідна, жила.

Ти для нас, найдорожча у світі,
І вклоняємось рідна, для тебе.
Щоб ти завжди була для нас в цвіті,
Й пожила ще трохи для себе.

Автор: Лариса Розюнюк