В вечірній час, в лиху годину,
Залишила свою дитину.
Пішла стежками між колосся,
А вітер колихав її волосся.

Пірнала в воду, та не знала,
Що то від долі не втікла.
Вона втікала від безчесття,
Щоб для дитини врятувати щастя.

Пройшли літа, минули зими,
Немає щастя у дитини.
Вона й незнає де та мати,
Щоб її долю врятувати.