Тебе як бачила ввісні,
Було так боляче мені.
Тебе благала відпустити,
Ти не хотів від мене йти.

Являвся ти мені щоночі,
І задивлявся щиро в очі.
Та не збагнула я тоді,
Що був потрібен ти мені.

Зітхнула тихо і впустила,
Піти тоді немала сили.
Люблю - сказати не посміла,
І в небо, пташкою взлетіла.

А ти дивився мені вслід,
В твоїх очах холодний лід.
Та чи насправді ти кохав,
Чи просто так, мене тримав.

Автор: Лариса Розюнюк