Чомусь я двері закриваю за тобою,
І відчуття, що бачимось в останній раз.
Я залишаюся на самоті, лише з собою,
І так несплинно на годиннику, збігає час.

Невтомний дощ, все барабанить по стіклі,
В душі палає вогнище пекуче.
Я так боюся, залишатися на самоті.
І на мій страх, ніхто мене не кличе.

Автор: Лариса Розюнюк