Нехай роки, пробігли миттєво,
Й сивина вже у скронях блистить.
Ти матуся така в нас чуттєва,
Так серденько за тебе болить.

Так поглянеш назад і згадаєш,
А як все таки гарно було.
Ти ще раз так, матусю здолаєш,
П'ятдесят років, як не було.

То ж піднімемо келих за мати,
За здоров'я і щастя її.
І весь вік ми будем пам'ятати,
Шанувати ми будем її.