Українські привітання

Ви даруєте підтримку, матерям і дітям,
В кожен дім несете, радість і тепло.
І похилі люди вами обігріті,
Хай за це вам доля, щедриться добром.

За турботу вашу, що несете людям,
За надію й віру, у майбутнє гарне.
І хай ваша праця, пролуна повсюди,
І життя щасливого, кожен з вас хай прагне.

Ми вам бажаєм, премії достойної,
За самовідданість народові своєму.
Щоб перед посмішками вашими не встояли,
За це давайте зараз і наллємо.

Ти мене спитав, чи у нас є час,
Чи не відбере, щастя він у нас.
А як час нещадно, стане забирати,
Будем з ним боротись, щастя відбирати.

Я пообіцяю тобі серце й душу,
Все, що ти попросиш, виконати мушу.
Бо якщо ми хочем, ще щасливо жити,
То тоді минуле, треба залишити.

Сонечко, коханий, ти моє життя,
Я з тобою хочу, любий в забуття.
І тебе зігріти, хочу я теплом,
І від бід сховати, під своїм крилом.

Всі твої печалі, і серця тривоги ,
Заберу собою, в далекі дороги.
Я тобі залишу, лише сміх та радість,
І з тобою хочу, я зустріти старість.

Осінь барвами малює, і роки рахує,
Вже у скронях сивина, помітно вартує.
Дай же Господи терпіння, і щоб мати волю,
Дай же матері моїй, ще щасливу долю.

Життя мине, ми пожалкуем,
Не вір у те, що час лікує.
Час відбирає найдорожче, 
І не поверне вже нізащо.

То поки поруч я з тобою,
Не відпускай, і будь зі мною.
Цілуй, кохай, тримай міцніше,
Не відкладай все на пізніше.

В твоїх руках, твоє життя,
Не йди без мене в забуття.
Твоїм я щастям, любий стану,
В твої руках, як сніг розтану.

Все кинути, і полетіти наче птах,
Я мрію залишитися з тобою.
Але завжди зі мною ходить страх,
Що закінчитися, все може лиш журбою.

Що так багато, поміж нами є границь,
Пройти яких наважитись, я в силах.
Чи зможеш ти, залишити колись,
Усе, що поламає тобі крила.

Повір мені, що і без крил ми проживемо,
І радість ми будуєм, лиш разом.
Там де ми вдвох, лиш щастя ми знайдемо,
А далі любий, вже як дасть нам Бог.

Час не зупинити, все давно вже сталось,
Але на одинці, зараз я зосталась.
П'ю гірку розлуку, поряд самота,
І в думках бентежних, зараз я одна.

Хочу зрозуміти, нащо я тобі,
В думках здогадаюсь, ти на самоті.
Ніби поруч є хтось, але це ж не я.
Бо вона ніколи не стане, як я.

Я тебе любити, буду все життя,
Навіть коли скажеш, розлучатись пора.
Бо ти Богом даний, я не зупиню,
Мить оцю жадану, я тебе люблю.

Не ламай мої крила, я літати не зможу,
Дай же я полечу, я тебе не тривожу.
Я втечу, полечу, і сховаюсь у хмарах,
Я стомилася твоїм, піддаватися чарам.

День і ніч я примара, стала тіню твоєю,
Я собі не належу, я не стану своєю.
Я без тебе не вмію, навіть подих зробити,
От скажи, як я зможу без тебе прожити.

Щоб так як сьогодні, вам добре було,
Щоб щастя з роками, ще більше цвіло.
Щоб вас шанували, онуки та діти,
Щоб життю ви своєму, уміли радіти.

Цілую руки твої, ніжно, моя мати,
Ціную все, що ти зуміла мені дати.
І в сотий раз, я біля тебе зупиняюсь,
Слова важливі, сказати намагаюсь.
Ми келих вип'ємо, вина, удвох з тобою,
Згадаємо життя своє, з любовью.
Дай Боже жити, і завжди пам'ятати,
Яка прекрасна, поруч моя мати.