Українські привітання

<<  8 9 10 11 12 [13

Осіннє листя, сипеться на землю,
Воно кружляє, падає до ніг.
І мовби промовляє, встелю,
Як білий сніг, як білий сніг.

Минають дні, минають тижні,
Осіння вже стоїть пора.
І скоро дні настануть сніжні,
Буде лиш всюди, дітвора.

Не хоче серце моє, тихе,
Щоб промайнув, лише цей час.
На дворі скоро стихне, стихне,
І ніч укриє землю, враз

Прислухавшись, я чую мовби,
Мені шепоче, тихий ліс.
Приходь сюди ти, знов і знову,
Приходь сюди, але без сліз.

Мої бажання, мовби листя,
Усюди сипляться й летять.
Й не буде мені більше щастя,
Усі бажання, давно сплять.

Яка краса, яка природа,
Та не шануєм ми її.
А я задумалася, зроду,
Не знайдеш, кращої її.

Мабуть, для того осінь дано,
Щоб зародилися думки.
І як усюди гарно, гарно,
Та йдуть роки, та йдуть роки.

Автор: Лариса Розюнюк


Україну ганьбили, але і любили,
У чужих руках Україна була.
Україну звільнили, Україну змінили,
Незалежною стала вона.

І багато років ми живемо,
В Україні незалежній цій.
І далі думаю зумієм,
Авторитет підняти свій.

А Україна, дуже гарна,
Пташинний гай, поля, ліси.
На нивах золотіють зерна,
Дарує нам ці голоси.

І завжди буде прославлятись,
Цвітом калини і верби.
І до усіх вже посміхатись,
Цього ніколи не відбери.

Нехай вона цвіте і процвітає,
Забудем ми усі її руїни.
Нехай про нас лиш добре пам'ятають,
Без нас не має України.
 

Автор: Лариса Розюнюк


Подякувати хочемо,
За ласку і турботу.
Усе, що ми тут можемо. 
Це все, ваша робота. 

За теплу душу дякуєм,
І за ласкаве слово.
Від вас лиш, завжди чуєм ми,
Усе буде чудово.

Прощаємось із школою,
У день жаркий, у спеку.
Знання беремо собою ми,
В дорогу ту нелегку.

За всі успіхи і знання,
Ми дякуємо щиро.
Тепер прощаємось, в життя,
Ідем лише ми з миром.

 

Автор: Лариса Розюнюк


Я люблю свою Батьківщину,
Я люблю свій рідний край.
Тут завжди росте ліщина,
Є пташинний, солов'їний гай.

Україна - найкраще це слово,
Україна - це слово дзвінке.
Ти почуєш його знов і знову,
Й відголосся від нього лунке.

А найбільше щастя це - воля,
А найбільша радість - земля.
І щаслива наша є доля,
Що навколо такі є поля.

Автор: Лариса Розюнюк


Україна - найкраща держава,
Україна - держава моя.
Україну люблю й поважаю,
Україна - це моє життя.

Українська мова, найкраща,
Говорив це - мені мій пращур.
Солов'їні пісні розквітають,
Україну мою прославляють.

Автор: Лариса Розюнюк


Одна на світі є любов,
Де вірність є, де є кохання.
Де є безмежна кількість слів,
І є - люблю, там на прощання.

Коли ти любиш, не вагайся,
Ти підійди і намагайся.
Сказати те найголовніше,
Що є в житті в нас, наймиліше.

Люблю - найкраще в світі слово,
Воно для мене є - основа.
Основа вірності й кохання,
І теплий погляд на прощання!

 

Автор: Лариса Розюнюк


Сьогодні день найщасливіший,
Для тебе, мамо дорога.
Ти відзначаєш, день не перший,
А п'ятдесятий рік життя.
Це пів життя, ти вже прожила,
І ще ж, ти стільки проживи.
Нехай любов і ласка гріє,
Тебе усюди і завжди!

Автор: Лариса Розюнюк


Чоловіки - ви мужності й терпіння еталон,
Своєю мудрістю берете нас в полон.
Своїм ви розумом, нас надихаєте на хитрість,
І бути поруч звами треба мати спритність.

В очах жінок запалюєте вогник,
В серцях весну, приносити завжди.
Даруєте нам впевненість і то є,
Найкраща риса для жіночої горди!

Одвічна істина, що чоловік - є головою,
Нехай гріє ваше серце і думки.
Ви головне, щоб завжди залишалися собою,
Й жінкам ви квіти дарували залюбки.

Автор: Лариса Розюнюк


 Мамо, така свята і вічна моя мати,
Заходить стомленна увечері до хати.
Сідає поруч і тихесенько зітхає,
Й очима мудрими мене вона питає.

Чому ти доню, люба моя доню,
Простягуєш мені свою долоню.
Це мамо, хочу я Вас обійняти,
Одвічну істину у Вас я запитати.

Чому в Вас мамо, сивіє у скронях?
Чому в Вас мамо, зморщенні долоні?
А мати тихо відповість дитині,
Це Бог так доню, віку наділив людині.

Тому ще поки, не зовсім запізнилась,
Скажу люблю й до серця притулилась.
І Вам я мамо, подякувати хочу,
За ті недоспанні і виплаканні ночі.

Автор: Лариса Розюнюк


<<  8 9 10 11 12 [13