Українські привітання


Туман, і сірі будні дні,
І сльози на очах застигли.
Холодні почуття, і дні сумні,
Ми щось забули, ми не встигли.

Холодні квіти, наче лід,
Торкала пальцями, жаданно.
Вона тікала, він дивився їй у слід,
Й кричав, не треба так, коханна.

Автор: Лариса Розюнюк


Так спокійно і тихо, навіть вітру нема,
І дерева у зелень убрались.
Розгорнула сторінку, тебе вже нема,
І зі мною лиш листя віталось.

Тихий спогад, зітхання, страждання,
В забутті зупиняється ніч.
Є у мене одне лиш прохання,
Ти скажи що не любиш, увічі.

Разом нам же, ніколи не бути,
І весну не зустріти разом.
Більш ніколи не хочу я чути,
Що ти був, ти прийшов і пішов.

А весна розцвітає і квітне,
Поцілунком гарячим пече.
Дехто щастя своє, зустрів вже,
Ну а дехто, шукає і ще.
 

Автор: Лариса Розюнюк


Відколи зірка в небі світить,
Відтоді світло на землі.
Одна людина в диво вірить,
А друга плаче увісні.

Відколи вишні переспіли,
Відтоді знаю я, тебе.
Яка я рада, що зустріли,
Ми одне одного тепер.

Яка холодна наша річка,
Які зелені береги.
Між нами знову, жовта стрічка,
Та пам'ять в серці, збережи.

Я посмішку дарую, знову,
А на душі усе горить.
Ми одне одному даруєм волю,
Та знов любов, нас боронить.
 

Автор: Лариса Розюнюк


Колись давно, я закохалась,
Й була щаслива, мов принцеса.
До всіх, і всюди посміхалась,
А та любов біду принесла.

Тоді здавалось, що ніхто нас,
В житті, не зможе розлучити.
Та йде і мінить лише час,
То він хотів нас одурити.

Тепер здається, десь далеко,
З тобою наче, береги.
Перенеси мене лелеко,
Для мене він обереги.

Ти, наче зірка, та що світить,
Все посміхається з небес.
І кожен раз, вона щось мінить,
Неначе Бог сердиться, Зевс.
 

Автор: Лариса Розюнюк


Найбільше в світі я люблю,
Свою родину і будинок.
Я поважаю всю сім'ю,
Ніхто із нас не одинок.

Я де б, не була, повертаюсь,
Завжди і всюди, я сюди.
Й ніколи я не забуваюсь,
Завжди я їду лиш туди.

Забути про усі невзгоди,
І відпочити від душі.
Ніхто не ставить, нам погоди,
Шумлять батьківські комиші.

Давай частіше згадувати,
Свою родину і батьків.
Й поклянемось, не забувати,
Й не залишати у біді.

Автор: Лариса Розюнюк


Осіннє листя, сипеться на землю,
Воно кружляє, падає до ніг.
І мовби промовляє, встелю,
Як білий сніг, як білий сніг.

Минають дні, минають тижні,
Осіння вже стоїть пора.
І скоро дні настануть сніжні,
Буде лиш всюди, дітвора.

Не хоче серце моє, тихе,
Щоб промайнув, лише цей час.
На дворі скоро стихне, стихне,
І ніч укриє землю, враз

Прислухавшись, я чую мовби,
Мені шепоче, тихий ліс.
Приходь сюди ти, знов і знову,
Приходь сюди, але без сліз.

Мої бажання, мовби листя,
Усюди сипляться й летять.
Й не буде мені більше щастя,
Усі бажання, давно сплять.

Яка краса, яка природа,
Та не шануєм ми її.
А я задумалася, зроду,
Не знайдеш, кращої її.

Мабуть, для того осінь дано,
Щоб зародилися думки.
І як усюди гарно, гарно,
Та йдуть роки, та йдуть роки.

Автор: Лариса Розюнюк


Україну ганьбили, але і любили,
У чужих руках Україна була.
Україну звільнили, Україну змінили,
Незалежною стала вона.

І багато років ми живемо,
В Україні незалежній цій.
І далі думаю зумієм,
Авторитет підняти свій.

А Україна, дуже гарна,
Пташинний гай, поля, ліси.
На нивах золотіють зерна,
Дарує нам ці голоси.

І завжди буде прославлятись,
Цвітом калини і верби.
І до усіх вже посміхатись,
Цього ніколи не відбери.

Нехай вона цвіте і процвітає,
Забудем ми усі її руїни.
Нехай про нас лиш добре пам'ятають,
Без нас не має України.
 

Автор: Лариса Розюнюк


Подякувати хочемо,
За ласку і турботу.
Усе, що ми тут можемо. 
Це все, ваша робота. 

За теплу душу дякуєм,
І за ласкаве слово.
Від вас лиш, завжди чуєм ми,
Усе буде чудово.

Прощаємось із школою,
У день жаркий, у спеку.
Знання беремо собою ми,
В дорогу ту нелегку.

За всі успіхи і знання,
Ми дякуємо щиро.
Тепер прощаємось, в життя,
Ідем лише ми з миром.

 

Автор: Лариса Розюнюк


Я люблю свою Батьківщину,
Я люблю свій рідний край.
Тут завжди росте ліщина,
Є пташинний, солов'їний гай.

Україна - найкраще це слово,
Україна - це слово дзвінке.
Ти почуєш його знов і знову,
Й відголосся від нього лунке.

А найбільше щастя це - воля,
А найбільша радість - земля.
І щаслива наша є доля,
Що навколо такі є поля.

Автор: Лариса Розюнюк


Україна - найкраща держава,
Україна - держава моя.
Україну люблю й поважаю,
Україна - це моє життя.

Українська мова, найкраща,
Говорив це - мені мій пращур.
Солов'їні пісні розквітають,
Україну мою прославляють.

Автор: Лариса Розюнюк