Українські привітання

Ти торкався мене, ніжно-ніжно губами,
Обіймав, пригортав, цілував до безтями.
Ти щоночі мене, раз за разом заводиш,
А у ранці мене, знов в реальність відводиш.
 
Я без тебе не в силах, уже існувати,
Я без тебе не можу, навіть дня проживати.
Я твій погляд шукаю, у натовпі люду,
Знай коханий, що поруч з тобою, я буду.
 

 Я так сумую за тобою,
Без тебе світ став чорно - білим.
Ти забери мене з собою,
Зроби мене своєю тінью.
 
Не відпускай мене нізащо,
Тобі я другом буду вірним.
Бо ти в житті моєму щастя,
А щастя не буває мірним!
 

Я тобі моя доню, рушничок постелю,
І на щастя на долю, я тобі промовлю.
І сьогодні до школи, вперший раз ти підеш,
Лиш найкращі знання, там для себе візьмеш.
 

Нехай тебе уквітчає, барвінком цвітущим,
Терниста дорога, до школи веде.
Зумієш знанням, ти навчитись могущим,
Й лиш щастя й удача з тобою буде.

Нехай тебе, осіннє листя поцілує,
І школа подарує лиш добро.
І перша вчителька, тебе завжди цінує,
Бо ти дитя, несеш лише добро.

Війна, це слово в мене на долонях,
Війна, пролито було море крові.
Тоді у прадідів, боліло в скронях,
І серце обливалося в них кров'ю.

Ми втратили коханих, рідних, близьких,
На їх могилах, поставимо вінки.
Ми втратили чужих, далеких, низьких,
Що подарували нам тепло весни.

В цей теплий день, весняний, вічний,
Ми над могилами тримаєм руки.
Даємо клятву, завжди бути вірними,
Допоки будем ми, не буде муки.
 

Туман, і сірі будні дні,
І сльози на очах застигли.
Холодні почуття, і дні сумні,
Ми щось забули, ми не встигли.

Холодні квіти, наче лід,
Торкала пальцями, жаданно.
Вона тікала, він дивився їй у слід,
Й кричав, не треба так, коханна.

Так спокійно і тихо, навіть вітру нема,
І дерева у зелень убрались.
Розгорнула сторінку, тебе вже нема,
І зі мною лиш листя віталось.

Тихий спогад, зітхання, страждання,
В забутті зупиняється ніч.
Є у мене одне лиш прохання,
Ти скажи що не любиш, увічі.

Разом нам же, ніколи не бути,
І весну не зустріти разом.
Більш ніколи не хочу я чути,
Що ти був, ти прийшов і пішов.

А весна розцвітає і квітне,
Поцілунком гарячим пече.
Дехто щастя своє, зустрів вже,
Ну а дехто, шукає і ще.
 

Відколи зірка в небі світить,
Відтоді світло на землі.
Одна людина в диво вірить,
А друга плаче увісні.

Відколи вишні переспіли,
Відтоді знаю я, тебе.
Яка я рада, що зустріли,
Ми одне одного тепер.

Яка холодна наша річка,
Які зелені береги.
Між нами знову, жовта стрічка,
Та пам'ять в серці, збережи.

Я посмішку дарую, знову,
А на душі усе горить.
Ми одне одному даруєм волю,
Та знов любов, нас боронить.
 

Колись давно, я закохалась,
Й була щаслива, мов принцеса.
До всіх, і всюди посміхалась,
А та любов біду принесла.

Тоді здавалось, що ніхто нас,
В житті, не зможе розлучити.
Та йде і мінить лише час,
То він хотів нас одурити.

Тепер здається, десь далеко,
З тобою наче, береги.
Перенеси мене лелеко,
Для мене він обереги.

Ти, наче зірка, та що світить,
Все посміхається з небес.
І кожен раз, вона щось мінить,
Неначе Бог сердиться, Зевс.