Я піду у поле вільне, щоб шукати вдачу,
І розвіюсь з вітром сильним, більше не заплачу.
Я піду у степ широкий, перекотиполем стану,
І розсиплюся з дощами і водою стану.
І коли замучить спрага, мною ти нап'єшся,
Щоб сховатись від жари, вітром ти спасешся.
Ну а потім швидко, швидко, перекотиполе мимо,
Пронесеться біля тебе, і так стане тихо, тихо.....

Автор: Лариса Розюнюк