Плекала ти, у нас любов й надію,
Рікою мудрості, плила ти по житті.
Кохала нас, і дарувала завжди мрію,
Образи наші залишала в забутті.

Терниста доля інколи траплялась,
Й часи не легкі інколи бува.
Проте щасливою завжди ти залишалась,
Бо сина - два, ти маєш як орла.

Прийми від нас, вінок з прекрасних квітів,
Щоб ти ще нам, цвіла багато літ.
Тобі рідненька, здоров'я зичать діти,
І чути хочемо ми твій веселий сміх.

Автор: Лариса Розюнюк