Там за обріє тихо - тихенько,
За тобою зітхає серденько.
Там де сонце сідає надвечір,
Там де зіроньки в небі доречі.

Там де квіти щоранку росою,
Омиває невинно сльозою.
Невблаганно, невплинно збігає,
Час за часом від нас утікає.

Як до сонечка тягнеться квітка,
Так не втримати птаха у клітці.
Так і серце своє я невзмозі,
Скерувати по вірній дорозі.

І завжди у скрутную хвилину,
Ти згадай що є в тебе людина.
Сама рідна і сама надійна,
Що завжди буде поруч постійно.