Про любов

Мені життя не вистачить, аби кохати,
Аби знайти, й не втратити тебе.
І мить з тобою, я не хочу дарувати,
Адже так довго, чекала я тебе.

- Ти їй пишеш? – Рідко… – А квіти на стінку посилаєш? – Ні! – І що навіть не заходиш на її сторінку? – Іноді… – І по твоєму це любов? – Зате ми гуляємо разом, я дарую їй живі квіти, дивлюся в її щасливі очі й кажу як сильно люблю! Це і є любов!

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

Лише почувши твій голос ніжний, у мене все навкруги вкривається кольоровими барвами.

І наче б то, все у мене є, сім'я, будинок, друзі, посміхайся і радій життю, але тебе немає поруч, і вже не гріє мене більше сонце. Я закохалася у тебе, і крім тебе мене уже ніщо не радує!

Я так люблю ніч, увісні ти щоночі зі мною, цілуєш, обіймаєш, тримаєш у своїх обіймах, а зранку знову зникаєш.

Сувора правда життя полягає в тому, що ти йому потрібна, коли йому погано... А коли у нього все добре, він і не згадає, що ти існуєш!

Кохання - це коли увесь світ не може замінити тобі кохану людину, але тільки ця людина може замінити увесь світ.

Дружбу не планують! Про кохання не кричать! Правду не доводять!