Душевні


Я вітром стану - обійму,
Дощем пройду і поцілую.
До неба я тебе візьму,
І там з тобою помандруєм.

Автор: Лариса Розюнюк


Під вікном калини кущ хилиться додолу,
Повертаюсь з чужини до свого я дому.
Де чекає мене ненька і молиться Богу,
Що дитина повернулась до рідного дому.
Проростає кущ калини, діток розпускає,
Мати знову вдалечінь сина проводжає.

Автор: Лариса Розюнюк


Дай повітря, повір я оживу,
Давши крила, повір я полечу.
Даси надію, я поруч залишусь,
Якщо захочеш, повір я повернусь.

Автор: Лариса Розюнюк


Я вірю у майбутнє без болю і обману,
Коли обійму сина і скажу - краще стане.
У очі доні гляну і щиро промовлю,
Усе минулось доню, я так тебе люблю.

Автор: Лариса Розюнюк


Обійми мене мамо, забери у дитинство,
Подвруй відчуття це, хоч на мить подаруй.
Швидкоплинне воно і минає безслідно,
Подаруй ти дитинство, хоч на мить подаруй.

Автор: Лариса Розюнюк


Я на коліна припаду, і буду Господу молитись,
За дім свій рідний, за сім'ю, я тут бажаю залишитись.
Я за дітей своїх молю, аби вони були щасливі,
І за батьків я помолюсь, адже вони мої єдині.

Автор: Лариса Розюнюк


Як волошкове поле оченята доні,
В них завжди надія і любов бездонна.
Вона життя моє, вона моя надія,
Я найбагатша в світі, що маю свою мрію.

Автор: Лариса Розюнюк


Сонце так приємно гріє,
На душі стає тепліше.
І з'являється надія,
Що все стане як раніше.

Автор: Лариса Розюнюк


Якби душа була б жива,
Вона б не плакала від болю.
І не шукала би вона,
Понад усе щасливу долю.
Щоб серце було кам'яне,
То розбивать його не стали б.
І я б хотіла над усе,
Щоб спаведливістю світ правив.

Автор: Лариса Розюнюк


Очі, сьози, біль в душі,
Серце крається від болю.
Повернешся ти чи ні?
Чи повернеш мою волю?

Автор: Лариса Розюнюк