Про життя


Час пливе мов ріка, час минає, минає,
Наша молодість так невблаганно втікає.
І на зміну вже їй мудрість стукає в двері,
Час пливе мов ріка в моїй тихій оселі.

Автор: Лариса Розюнюк


Брати мої знеможені в неволі,
Хіба такої ви хотіли долі?
Хіба ви думали, що гіркими сльозами,
Буде вмиватись мати поміж вами?
А ви спокійно дивлячись у очі,
Відповісте - " Не плач, ще пару ночей".
Я повернусь, я буду поряд, мамо,
І заживемо знову ми на славу.

Автор: Лариса Розюнюк


Я біль і сум, нанизую на нитку,
Туди додам, я трохи сліз гірких.
І одягну на себе це намисто,
Намисто те, із спогадів палких.
А сукню я златаю із образи,
Одягну капелюха з самоти.
І так я йтиму, згадуючи фрази,
Із уст твоїх, розлуки - гіркоти.

Автор: Лариса Розюнюк


В тобі душа моя, до тебе я горнуся,
Чекаю зустрічі з тобою я завжди.
І де б не була я, до тебе повернуся,
Ти лиш коханий, трішечки зажди.
Я прилечу до тебе, птахом перелітним,
Дощем впаду, із неба на долоні.
Я буду тобі сонечком привітним,
І вітром поцілую твої скроні.
Я стану ніч'ю, тихою без вітру,
Й спостерігатиму із неба я твій сон.
І я ходитиму, блукатиму по світу,
Аби лиш поруч, бути знов і знов.

Автор: Лариса Розюнюк


Якщо колись на роздоріжжі буду,
Поміж коханням і обов'язком своїм.
Я не зважаючи на те, що скажуть люди,
Залишу все і буду поряд з ним.

Автор: Лариса Розюнюк


Скажи я сплю, скажи мені це сниться?
Бо я чомусь не можу зупиниться.
Чомусь все більше думаю про тебе,
І задаюсь питанням, чи мені ти треба?
Ти ніби боляче зробив мені,
А я все більше розчиняюся в тобі.
Ти ніби поруч у житті моєму,
Проте сама у ліжку я своєму.

Автор: Лариса Розюнюк


Збагни одне, що втративши кохання,
Знайти його не зможеш без старання.
І те, що так здавалося простим,
Не буде більш ніколи вже таким.
Вона не скаже, що кохає знову,
На іншу тему відведе розмову.
І в телефоні, ти коханим вже не будеш,
І не знайдеш вже те, що сам погубиш.

Автор: Лариса Розюнюк


Знайти любов, що заблукала між брехні,
Доволі важко, і так боляче мені.
Але ж в словах твоїх пророча сила,
Та виконати їх ти був не в силах.

Автор: Лариса Розюнюк


Ти лист прислав, сказавши, ти подумай,
Пророчу силу у простих словах.
І написав - не важко пробачати,
А важко знову - повірити словам.
Слова - вода, їм вірити не варто,
Повір у дії, у сльози на очах.
Не грала я, а щира аж занадто,
За це тепер, і плачу по ночах.

Автор: Лариса Розюнюк


Життя у мене ти забрав,
Чи хочу я, і не спитав.
Залишив лиш у серці біль,
І чорні краски звідусіль.

Автор: Лариса Розюнюк