Статуси на українській мові

Відчини мені вікно, я летітиму мов пташка,
Щоб не бачити тебе, бо без тебе дуже важко.
Поламав мої ти крила, але я повір не здамся,
Полечу від тебе я, якби ти та й не старався.

Цінуйте кожен день, який життя дарує,
І не шукайте тих, хто зовсім не цінує.
І бережіть кохання, воно ж бо не повторне,
Бо те, що ми втрачаем, доля не поверне.

Плине місяць наді мною, темрява окутала,
Я без тебе ніч не сплю, все чекала, думала.
Моє серце там де ти, і душа з тобою,
Лише тіло забери, стану знов собою.

З тобою все життя, мрію я прожити,
Забути все що було, минуле залишити.
Піти у забуття, знайти щасливу долю,
І поруч я з тобою, матиму лиш волю.

Знаєш болячає буває,
Коли серце забуває.
Але треба пережити,
І вже якось далі жити.

Ми собі малюєм, барвами життя,
І не помічаєм, як воно бува.
Що нам не підсилу керувати ним,
І що шанс дарує, нам воно, один.

Часом хочеш зрозуміти, чи то сон, чи справжнє,
Чи Господь не жартував, чи буде так завжди.
Я Молитвою попрошу, щоб ти поруч був,
І як я тебе люблю, щоб ти не забув.

Так важко, ніби хтось ділить на двоє,
Так боляче, серденько плаче моє.
Так просто любити, тебе без обману,
Та важко так вирватись, з цього туману.

Мені життя не вистачить, аби кохати,
Аби знайти, й не втратити тебе.
І мить з тобою, я не хочу дарувати,
Адже так довго, чекала я тебе.

Пішовши ти зачинив всі двері, ключі залишивши собі. Промаявшись по світу, ти вирішив, що вже пора вертатись, та от біда, поміняні замки.