З сенсом


Якщо колись на роздоріжжі буду,
Поміж коханням і обов'язком своїм.
Я не зважаючи на те, що скажуть люди,
Залишу все і буду поряд з ним.

Автор: Лариса Розюнюк


Скажи я сплю, скажи мені це сниться?
Бо я чомусь не можу зупиниться.
Чомусь все більше думаю про тебе,
І задаюсь питанням, чи мені ти треба?
Ти ніби боляче зробив мені,
А я все більше розчиняюся в тобі.
Ти ніби поруч у житті моєму,
Проте сама у ліжку я своєму.

Автор: Лариса Розюнюк


Збагни одне, що втративши кохання,
Знайти його не зможеш без старання.
І те, що так здавалося простим,
Не буде більш ніколи вже таким.
Вона не скаже, що кохає знову,
На іншу тему відведе розмову.
І в телефоні, ти коханим вже не будеш,
І не знайдеш вже те, що сам погубиш.

Автор: Лариса Розюнюк


Пробач, сказала я і відпустила,
І лише пам'ять, собі я залишила.
Немає більше болю і жалю,
І не скажу я більше, що люблю.
А ти і досі пам'ятаєш?
Як ти мене цілуєш, обіймаєш.
Як ти мене боїшся відпустити,
Скажи, ну як ти міг, це допустити?

Автор: Лариса Розюнюк


Знайти любов, що заблукала між брехні,
Доволі важко, і так боляче мені.
Але ж в словах твоїх пророча сила,
Та виконати їх ти був не в силах.

Автор: Лариса Розюнюк


Коли кохаеш слова не потрібні, заглянь у мої очі, там ти побачиш все, що тобі потрібно.

Автор: Лариса Розюнюк


Ти лист прислав, сказавши, ти подумай,
Пророчу силу у простих словах.
І написав - не важко пробачати,
А важко знову - повірити словам.
Слова - вода, їм вірити не варто,
Повір у дії, у сльози на очах.
Не грала я, а щира аж занадто,
За це тепер, і плачу по ночах.

Автор: Лариса Розюнюк


Життя у мене ти забрав,
Чи хочу я, і не спитав.
Залишив лиш у серці біль,
І чорні краски звідусіль.

Автор: Лариса Розюнюк


Ти запала мені в душу,
Полонила моє серце.
Я забути тебе мушу,
Бо у серці струна рветься.

Автор: Лариса Розюнюк


Дай мені повітря, дай знайти себе,
І чомусь ламаєш, навпіл ти мене.
Я зберусь з думками, і тебе залишу,
І втечу я в небо, там я вільно дишу.

Автор: Лариса Розюнюк